Одного разу я почула від знайомої таку фразу: «коли не встигаю помолитися вранці за молитвословом, перед іконами, молюся на ходу». Я задумалася, чи правильно це?

Питання Для мене було надзвичайно актуальним. Останнім часом стала помічати, що самій все важче даються вечірнє і ранкове правило. Особливо, коли на роботі велике навантаження. Загалом, я вирішила уточнити у духівника, що він думає з цього приводу.

А він пояснив, що молитви на ходу не просто допустимі, а й необхідні. Батюшка привів у приклад слова Іоанна Златоуста: "ніде не сказано нам:" тільки вдома моліться", або:" тільки стоячи моліться"; навпаки, Господь сказав:"невпинно моліться". Тому ми можемо підносити молитви скрізь: вдома, на вулиці, за роботою».

Батюшка також розповів притчу про двох сіячів. Обидва дізналися про те, що попереду дощі і рік буде неврожайним. Проте, перший Сіяч все-таки продовжив посів насіння, покладаючись на волю Бога. А другий вирішив, що зусилля безглузді, і залишив землю необробленою. Результатом стало те, що перший Сіяч зміг зібрати хоча б невеликий урожай, тоді, як другий залишився ні з чим.

Так і з молитвою. Моя відмова від молитов на ходу був нічим іншим, як проявом гордості і маловір'я, моїм небажанням покладатися на Божу волю.

Той випадок допоміг зрозуміти щось важливе. По-перше, ми повинні продовжувати виконувати свій обов'язок і сподіватися на краще, навіть якщо перспективи здаються сумнівними. По-друге, дії важливіші за сумніви. Навіть невеликі зусилля можуть принести плоди, на відміну від повної відмови від дій. І по-третє, Бог благословляє старання. Працьовитість і довіра Господу винагороджуються їм.