Центр із захисту християнської ідентичності (Белград, Сербія) висловив протест у зв'язку з діями президента Латвії Егілса Левітса, який представив національному парламенту проект закону про зміну статусу Латвійської Православної церкви, яка має статус самоврядної в юрисдикції Московського патріархату. Сербський Центр із захисту християнської ідентичності звернувся до латвійського уряду з відкритим листом, передає «Інтерфакс».

«З юридичної точки зору прийняття представленого законопроекту, безсумнівно, є грубим порушенням Конституції Латвії і чинного принципу відділення Церкви від держави», - йдеться у зверненні за підписом президента цієї правозахисної організації Діогеніса Д.Валаванідіса.

При цьому як абсурд і цинізм розцінений той факт, що вирішувати питання статусу Латвійської Православної церкви було запропоновано національному парламенту, в якому більшість складають католики і лютерани, а православні знаходяться в меншості.

Розбираючи запропоновані президентом Латвії поправки в законодавство, правозахисники вказують, що в обгрунтування наводяться абсурдні «аргументи» - нібито діючий статус Православної церкви в Латвії є «загрозою для національної безпеки».

«Хотілося б знати, чим можна підкріпити це твердження, враховуючи, що латвійська православна церква жодним чином не показувала і не показує будь-яких ознак нелояльності державі, – наголошується в заяві центру. - Якою була б реакція міжнародного співтовариства, якби, наприклад, в Російській Федерації був раптово прийнятий закон, що забороняє католикам підкорятися єпископу Римському, тобто Папі? Всім, хто готовий зважитися на подібні кроки, повинні нагадати: настав час примиритися з фактом, що імперська епоха царя Костянтина, коли царська влада могла приймати подібні рішення, залишилася в далекому минулому».

У зверненні центру по захисту християнської ідентичності також зачіпаються причини того, що відбувається нині розколювання єдності православного світу. Підкреслено, що воно почалося з» катастрофічного рішення «Патріарха Варфоломія визнати автокефалію ПЦУ. Говорячи про подальше визнання ПЦУ лідерами інших грецьких церков, правозахисники нагадують, що етнофілетизм був засуджений не тільки на Константинопольському соборі в 1872 році, а й учасниками Критського собору 2016 року, що розцінювали це явище як «єресь» і «зміїна отрута», що руйнує єдність Православної церкви.

Таким чином,«визнаючи Т.зв. Православну Церкву України, Патріарх Константинопольський Варфоломій I поставив себе вище Господа Ісуса Христа, вище Апостолів, вище Вселенського Собору і святих отців, які залишили нам святі канони», сказано в заяві.

«Що стосується Російської Православної церкви, то вона протягом ХХ століття дарувала автономію і самостійність Церквам у відокремилися від Росії державах, – нагадують правозахисники. - Навпаки, Латвія з 1918 р., коли отримала незалежність, почала переслідувати православних і вимагати відділення від Російської Православної Церкви як Церкви-Матері. Протягом 20-х рр.ХХ століття латвійська влада привласнила 28 храмів, закрила освітні установи Церкви, а одна чверть нерухомого майна Православної Церкви була конфіскована».