Гурій Руготін, Святий, перший архієпископ Казанський, родом з дворян колишнього містечка Радонежа, в світі іменувався Григорієм. У молодих літах вступив Григорій на служіння до князя Івана Пенькова. Князь був так ним задоволений, що доручив йому управління всім будинком. Але ця довіреність тривала недовго. Інші служителі князя із заздрості до Григорія звели на нього наклеп, що він знаходиться в злочинному зв'язку з княгинею. Роздратований помилковим наклепом князь наказав посадити Григорія в темницю, навмисне влаштовану в глибоко виритій ямі. Там нудився невинний страждалець два роки, бо після двох років двері в'язня вільно відчинилися. 
Визнаючи спасіння Своє за промисел Божий, він зрікся світу і направив шлях свій в обитель преподобного Йосипа Волоколамського. Там одягнувся він в одяг ченця, прийнявши ім'я Гурія, і незабаром поставлений був (1522 г.) ігуменом обителі; потім переведений в Селіжаров монастир, а 3 лютого 1555 хіротонізований під архієпископа нової Казанської єпархії. Гурій влаштував там два училищні монастирі для навчання дітей християн і язичників; крім того, під особливим своїм наглядом спорудив кам'яний кафедральний собор в ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці. Радіючи про паству свою, святитель Гурій примножив її, звернувши багатьох магометан в християнську віру. Він помер 4 грудня 1563, прийнявши за два дні до смерті схиму.
У 1630 році мощі святителя Гурія, знайдені 4 жовтня 1595, були перенесені з Спасо-Преображенського монастиря в кафедральний Благовіщенський собор Казані. З 1918 року вони перебували в Казанському Богородицькому монастирі, потім в парафіяльній церкві Параскеви П'ятниці, в Петропавлівському соборі, а з середини 1930-х років були перенесені в Церкви Святих Благовірних князів Феодора, Давида і Костянтина, ярославських чудотворців на Арському кладовищі, де і знаходяться в даний час.
Гурієм почалася єпархія в Казані. За указом царя Іоанна Васильовича митрополит Макарій соборно заснував в 1555 р архієпископство в Казані, третього ступеня. Після архієпископів були там з 1589 р митрополити, а після них з 1832 р єпископи і архієпископи. Спершу єпархіальні архієреї іменувалися казанськими і Астраханськими; потім, з 1602 р., казанськими і Свіяжскімі, а з 1799 р. казанськими і Симбірськими. У 1799 р заснована вікарна єпархія Казанська; єпископам оной велено писатися Свіяжскімі; але в 1802 р казанські вікарії скасовані.