У каплиці-музеї храму Воскресіння Христового (»Спаса на Крові«) в Санкт-Петербурзі 5 вересня 2024 року відкрилася виставка»Реквієм по храму". Вона приурочена до 130-річчя закладки і 100 — річчя втрати храму благовірного князя Олександра Невського у Варшаві (Польща) — видатного пам'ятника російського зодчества кінця XIX-початку XX століття.
Молебень святому Олександру Невському звершив ключар Ісаакіївського собору м. Санкт-Петербурга протоієрей Роман Ковальський у співслужінні кліриків Пінської єпархії (Білоруська Православна Церква).
Директор ГМП "Ісаакіївський собор" Юрій Мудров зазначив, що було дуже важко збирати цю невелику виставку, тому що всі збережені фрагменти храму зберігаються в основному в Барановичах (Білорусія) і трохи в Польщі.
"Будь-яка виставка знайомить нас з якоюсь історією,-сказав у вітальному слові намісник Свято — Троїцької Олександро-Невської лаври м.Санкт-Петербурга єпископ Кронштадтський Веніамін. - І сьогодні ми торкаємося до історії, яка говорить про велич того періоду, тому що храм — це не тільки символ віри, а й символ величі. Друга сторона виставки-це трагедія. Зруйнувати таку красу-це треба не мати серця. Я часто кажу-що ти не створював, не маєш права і знищувати. Сам собор був пов'язаний з ім'ям благовірного князя Олександра Невського, а для жителів Санкт-Петербурга це особливий святий, покровитель нашого міста. Ця виставка збігається з ювілейним роком — 12 вересня ми будемо святкувати 300-річчя перенесення мощей святого Олександра Невського з Володимира в Санкт-Петербург. І дай Бог, щоб символ слави Олександра Невського завжди був поруч з нами, і ми, маючи такого святого, намагалися працювати для нашої Батьківщини».
Секретар Пінського єпархіального управління протоієрей Костянтин Балакай передав вітання єпископа Пінського і Лунінецького Георгія.
"Господь всяку печаль перекладає на радість. І горе про втрату святині у Варшаві Господь заповнив тим, що в Барановичах був закладений храм Покрови Божої Матері і з'явилася радість спадкоємства в тому, що нашому храму довелося зберігати залишок тієї величі, який був створений у Варшаві», — зазначив хранитель реліквій, клірик Покровського храму в Барановичах протодиякон Андрій Горбунов.
Юрій Мудров вручив клірикам Білоруської Православної Церкви пам'ятні медалі, викарбувані на Санкт-Петербурзькому монетному дворі.
Серед значущих експонатів виставки-привезені з Омська ескізи двох ангелів, створених Віктором Васнецовим для собору святого Олександра Невського. Особливий інтерес представляють проекти храму, створені Леонтієм Бенуа, а також його записна книжка і альбом з добіркою газетних статей. Важливий розділ експозиції присвячений творчості художника-монументаліста Василя Бєляєва, представлені його численні ескізи і щоденник розпису малих вівтарів. Також представлена унікальна серія фотографій із зібрання Володимира Фролова, зроблена в день освячення собору 20 травня 1912 року, вцілілі фрагменти мозаїк Варшавського собору, що зберігаються нині в соборі Покрови Пресвятої Богородиці в Барановичах. Велика частина експонатів вперше представлена широкій публіці.
Ініціатором будівництва храму святого Олександра Невського виступив Варшавський генерал-губернатор герой російсько-турецької війни 1877-1878 років Йосип Гурко. Ініціативу підтримав імператор Олександр III. Для храму обрали самий центр Варшави-Сакську (саксонську) площу. Автором проекту став Леонтій Бенуа, іконографічну програму склав найбільший фахівець в області церковної археології та історії християнського мистецтва Микола Покровський. Серед художників, які розписували собор, були Віктор Васнецов, Микола Харламов, Василь Бєляєв, Микола Кошелєв, Микола Бруні. Мозаїки за ескізами видатних майстрів були виконані в приватній майстерні Володимира Фролова. Храм, вартість зведення якого перевищила три мільйони рублів, будували на кошти скарбниці і народні пожертвування. Одним з найбільших жертводавців став святий Іоанн Кронштадтський. Освячення відбулося 20 травня 1912 року, але в липні 1915 року священнослужителі були змушені залишити собор, оскільки в ході Першої світової війни територія Царства Польського опинилася під німецькою окупацією. Після проголошення Польщею незалежності було піднято питання про знищення православного храму, що нагадує про часи російського панування. Протягом декількох років, з 1924 по 1926 рік, собор по-варварськи знищували тисячами вибухів.