У монастирі Черника під Бухарестом відбулися пам'ятні заходи, присвячені архімандриту Андрію Скрімі та учасникам православного духовного руху «Неопалима купина». Про це повідомляє basilica.ro. Цього року виповнилося 26 років від дня смерті священнослужителя, якого називають однією з найпомітніших постатей румунської православної думки XX століття.

У храмі Святителя Миколи монастиря відбулася панахида за Андрієм Скрімом та членами руху. Богослужіння очолив настоятель Черницького монастиря архімандрит Василе Пиржол. Після служби богослови, дослідники та діячі культури обговорили життя та духовну спадщину Скріми, а потім помолилися біля його могили.

Заходи відбулися у рамках симпозіуму «Час Неопалимої купини», який стартував 18 серпня. У програмі — лекції та дискусії щодо православної духовності та історії руху.

Андрій Скріма народився 1925 року в румунському місті Георгені. Він вивчав філософію, математику та богослов'я, а 1946 року став послушником монастиря Антим у Бухаресті. Саме там він опинився серед учасників «Неопалимої купини» — кола ченців та інтелектуалів, які прагнули поглибити духовне життя та практику молитви.

У 1956 році Скріма прийняв чернечий постриг і незабаром залишив Румунію. Він навчався у Женеві, Парижі, на Афоні та в Індії, де займався індійською філософією. Пізніше жив і працював на Близькому Сході, викладав філософію та релігієзнавство в університетах Бейрута та брав участь у екуменічному діалозі. У 1963–1965 рр. він був особистим представником Константинопольського патріарха Афінагора на Другому Ватиканському соборі.

Скріма залишив праці з ісіхазму, православної антропології, богослов'я та міжхристиянського діалогу. Серед його найвідоміших книг — «Час Неопалимої купини», «Коментар до Євангелія від Івана» та «Про ісихазм».

Архімандрит помер 19 серпня 2000 року у Бухаресті. Він похований на території монастиря Чорниця.

«Неопалима купина» — православний духовний рух, що сформувався в Бухаресті у повоєнні роки. У 1940-х роках у монастирі Антим зустрічалися ченці, богослови, письменники та інші представники інтелектуального середовища. Вони обговорювали християнську філософію, Святе Письмо і православну традицію, а велике значення надавали внутрішній молитві та ісихазму — духовній практиці зосередженої молитви.

Серед пов'язаних з рухом людей були священнослужитель і письменник Данило Санду Тудор, богослов Бенедикт Гіуш, богослов Думитру Станілое, чернець Софіян Анфімський та Андрій Скріма.

Рух проіснував недовго: наприкінці 1940-х років його діяльність було припинено на тлі встановлення в Румунії комуністичного режиму. Згодом низка його учасників зазнала переслідувань та репресій.