Святий благовірний князь Гліб Володимирський, у Святому Хрещенні Георгій, був молодшим сином святого благовірного князя Андрія Боголюбського (пам'ять 4 липня). Під впливом благочестивих батьків він виріс глибоко віруючим і з дванадцятирічного віку проводив відокремлене духовне життя. Батьки не перешкоджали синові і навіть сприяли йому в духовному зростанні. Святий князь особливо любив читання святих книг, шанував священнослужителів і був милостивий до всіх. Незважаючи на юний вік, він обрав для себе подвиг суворого посту і молитовного чування. Помер благовірний князь Гліб в 1174 році, в дев'ятнадцятирічному віці.
Його нетлінні мощі збереглися і прославилися чудесами. У 1238 році, під час навали Батия на Руську землю, татари підпалили собор у Володимирі. У цій пожежі згоріли єпископ Митрофан, Велика княгиня Агафія, дружина великого князя Георгія Всеволодовича (†1238), і безліч жителів Володимира, що закрилися в соборному Храмі. Однак вогонь навіть не торкнувся гробниці благовірного князя Гліба. У липні 1410 року на Володимир напали татари. Розграбувавши місто, вони стали розкрадати церковні скарби собору, убивши соборного ключаря Патрикія. Вважаючи, що в гробниці заховані скарби, вони хотіли розламати її. Як тільки татари торкнулися кам'яної труни святого благовірного князя Гліба, з нього вийшло полум'я, і татари в страху покинули місто.
За молитвами святого князя було врятовано місто від навали польсько-литовських загарбників у 1613 році.
Святкування благовірному князю Глібу встановлено в 1702 році, в тому ж році була написана служба, дещо пізніше – Житіє. Мощі спочивають в Успенському соборі у Володимирі. У 1774 році Південний боковий вівтар собору був освячений на честь його імені. Благовірний князь Гліб шанується як особливий покровитель і захисник міста Володимира.