Церква святкує введення в храм Пресвятої Богородиці


Введення в храм Пресвятої Богородиці звершилося, за збереженими переказами розповідями, наступним чином. Батьки Діви Марії, праведні Іоаким і Анна, молячись про дозвіл неплодства, дали обітницю, якщо народиться дитя, присвятити його на служіння Богу.
Коли Пресвятій Діві виповнилося три роки, святі батьки вирішили виконати свою обіцянку. Зібравши родичів і знайомих, одягнувши Пречисту Марію в кращий одяг, зі співом священних піснею, із запаленими свічками в руках привели її в Єрусалимський храм. Там зустрів отроковицю первосвященик з безліччю священиків. У храм вели сходи в п'ятнадцять високих ступенів. Немовля Марія, здавалося, не могла б сама зійти по цих сходах. Але як тільки її поставили на перший щабель, що зміцнюється силою Божою, вона швидко подолала інші щаблі і зійшла на верхню. Потім первосвященик, по навіюванню згори, ввів Пресвяту Діву в Святе Святих, куди з усіх людей тільки раз на рік входив первосвященик з очисною жертовною кров'ю. Всі присутні в храмі дивувалися незвичайній події.
Праведні Іоаким і Анна, вручивши Дитя волі Отця Небесного, повернулися додому. Преблагословенна Марія залишилася в приміщенні для незайманих, що знаходився при храмі. Навколо храму, за свідченням Святого Письма (Вих. 38; 1 Цар. 1, 28; Лк. 2, 37) та історика Йосипа Флавія, було багато житлових приміщень, в яких перебували посвячені на служіння Богу.
Глибокою таємницею покрите земне життя Пресвятої Богородиці від дитинства до Вознесіння на небо. Сокровенна була і її життя в Єрусалимському храмі. "Якби хто запитав мене, - говорив блаженний Ієронім, - як проводила час юності Пресвята Діва, - я відповів би: то відомо Самому Богу і Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю її".
Але в церковному переказі збереглися відомості, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася в суспільстві благочестивих дів, старанно читала Святе Письмо, займалася рукоділлям, постійно молилася і зростала в любові до Бога. У спогад Введення Пресвятої Богородиці в Єрусалимський храм Свята Церква з давніх часів встановила урочисте свято. Вказівки на здійснення свята в перші століття християнства знаходяться в переказах палестинських християн, де йдеться про те, що свята цариця Олена побудувала храм на честь введення в храм Пресвятої Богородиці.
У IV столітті згадка про це свято є у святителя Григорія Нісського. У VIII столітті проповіді в день введення виголошували святителі Герман і Тарасій, константинопольські патріархи.
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці-передвістя благовоління Божого до людського роду, проповідь спасіння, обітниця Христового пришестя.
Окреме святкування Введення Богородиці в храм зароджується в VIII столітті і конкретно в Константинополі. Це свято згадується переважно у візантійських джерелах і в його богослужінні присутні піснеспіви тільки константинопольських авторів.
При цьому на ранній стадії свято ще не мало урочистого богослужіння, та й не відразу став загальновизнаним. З джерел VIII століття про свято Введення згадують лише Синайське Євангеліє 715 року і деякі (далеко не всі) Месяцеслови; також до VIII століття відносяться дві проповіді на свято Введення святителя Германа Константинопольського. Далі, в найдавнішій рукописи Статуту Великої Церкви — Патмосском списку IX століття, свято тільки позначений, але ніякі співи або читання не вказані. Таким чином, в VIII–IX століттях свято Введення Богородиці у храм тільки затверджується в річному колі богослужіння.
У X і особливо в XI столітті свято вже набуває урочисте богослужіння, предпразднство і попразднство, тобто основні риси, властиві великим святам.