Життя батьків кожної дитини значною мірою складається з попереджень малюка про самих різних небезпеки, із заборон і їх пояснень: пальці в розетку пхати не можна, тому що буде дуже боляче, стрибати навесні в калюжу не варто – застудишся, вибігати на дорогу небезпечно – потрапиш під машину, з чужим дядьком йти з дитячого майданчика не можна – з тобою може статися страшна біда. Такі ж попередження дитині і підлітку знадобляться і на дорозі духовного життя. Як говорити зі своїми чадами про небезпеку сект? Про це розповідає протоієрей Андрій Байков, настоятель храму в ім'я апостола і євангеліста Іоанна Богослова в Донбаському місті Шахтарськ.

Отець Андрій, в якому віці дитині потрібно розповідати про секти, розкольників тощо? Яким має бути перша розмова на цю тему?

- Я думаю, що про секти і розколах потрібно розмовляти з дитиною тоді, коли вона буде більш-менш воцерковлена. Говорити, що це потрібно робити в п'ять років або у вісім, називати якийсь конкретний вік не можна. Потрібно дивитися на стан дитини, в першу чергу-духовне. Якщо дитина росте в воцерковленої сім'ї, відвідує храм, причащається тіла і Крові Христових, живе духовним життям (або така йому, принаймні, не чужа), то такій дитині варто розповісти, що буває, якщо людина потрапляє в секту. Розповісти, наскільки це небезпечно.

Перш, ніж піднімати таку тему, потрібно проаналізувати ставлення дитини до духовності, до молитви, до того, що близькі відвідують храм. Якщо дитина ходить в недільну школу, він може вже багато чого знати, тут розмова піде іншим шляхом, ніж з тим, хто школу не відвідує. Важливо враховувати інтелектуальний розвиток сина чи доньки, адже всі діти різні і розвиваються різними темпами.

Потрібно правильно визначити зміст бесіди, воно теж повинно відповідати віку. Адже якщо почати говорити п'ятирічному малюкові про секту «Біле братство», він навряд чи щось зрозуміє. Іншими словами, потрібно дивитися на конкретну дитину і Орієнтувати розмову саме на нього. Але говорити на ці теми потрібно неодмінно, тому що світ виконаний зараз лжепророками і лжеучителями, і це дуже небезпечно для наших дітей.

Другий дуже важливий момент: розмова про секти не повинен передувати розмовам про Православ'я, знання про секти не повинні надходити раніше, ніж знання про вчення Христа. Необхідно донести до дітей, перш за все, що Православ'я – це центр нашого життя, її наріжний камінь, джерело, до якого потрібно прагнути, рідна наша релігія.

Третє: батьки повинні донести до дитини розуміння того, що секта – це не що інше, як темна сторона життя. Віднести все це до бісівських спокусам, спокусам, якими диявол спокушає людей. Як би не було привабливо братство або сестринство, якщо це тоталітарна деструктивна секта, то його треба побоюватися... Потрібно розповісти дітям про все те, про що в принципі говорить дитині кожен батько, бажаючи застерегти від нещастя.

Як формувати ставлення дитини до сектантів?

- Я думаю, в першу чергу важливо акцентувати увагу на деструктивній основі секти. Кожна секта руйнує людину.

А ось як спілкуватися з сектантами, мабуть, пояснювати дитині не потрібно, тому що сектанти в переважній своїй більшості гідно спілкуються лише один з одним. Спілкування з іншими людьми їм не дуже цікаво, особливо коли їм не дають можливості нав'язати свою точку зору. І все-таки я б порадив воцерковленій дитині в тісний контакт з сектантами, навіть просто ігровий, не входити. Це спілкування буде виробляти на душу певний вплив, тому краще його уникати.

А якщо вже подружився, як бути? Не можна ж говорити: «не дружи з ним, він неправильно вірить!»

- Звичайно, так говорити не можна. Якщо дружба вже є, якщо є спільні інтереси і заняття, якщо батьки – уважні батьки! - бачать, що спілкування не стосується духовності дитини, її душі, її віросповідання, то спілкування не потрібно забороняти ні в якому разі. А якщо починається крен в бік переконання, агітації (що є метою всіх сект), то завдання батьків – захистити дитину, це однозначно.

Як пояснити дитині, чим секта відрізняється від інших релігій?

- Це складне питання. Дуже важко роз'яснити дитині догматичні відмінності, особливості віросповідання тощо. Все це дитина буде пізнавати протягом усього життя: на уроках історії, в церкві, в Недільній школі, з книг. Що стосується початкових знань, то потрібно донести до дітей, що є всього кілька традиційних віровчень. І люди, які дотримуються традиційної релігії, ніколи не стануть нікого схиляти на бік свого віровчення, пхати якісь брошурки, закликати попрацювати, помолитися і так далі.

Люди традиційної віри, мусульмани, наприклад, або іудеї, ніколи не постукають до вас в будинок і не будуть нав'язуватися. Ви самі повинні прийти в синагогу, в мечеть, в церкву, де вам допоможуть. Ви самі повинні зробити перший крок до Бога-цим відрізняється традиційна релігія від секти. А якщо віровчення вам нав'язують, рекламують, найчастіше це саме секта.