Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирило (в миру Володимир Михайлович Гундяєв) народився 20 листопада 1946 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Його батько, Михайло Гундяєв, був священиком, мати – викладачем німецької мови в школі. Дід-ієрей Василь Гундяєв, в'язень Соловків, за церковну діяльність і боротьбу з обновленчеством в 1920-х, 1930-х і 1940-х роках піддавався тюремним ув'язненням і засланням.

Після закінчення восьмого класу середньої школи, в 1962-1965 роках Володимир Гундяєв працював техніком-картографом в Ленінградській комплексній геологічної експедиції Північно-Західного геологічного управління, поєднуючи роботу з навчанням в середній школі.

Закінчивши середню школу, в 1965 році він вступив до Ленінградської духовної семінарії, а потім до Ленінградської духовної академії (нині Санкт-Петербурзька духовна академія), яку закінчив у 1970 році. Кандидат богослов'я (1970).

3 квітня 1969 митрополитом Ленінградським і Новгородським Никодимом (ротовим) був пострижений у чернецтво з нареченням імені Кирило. 7 квітня їм же висвячений в ієродиякона, 1 червня того ж року – в ієромонаха.

З 1970 року по 1971 рік він був викладачем догматичного богослов'я і помічником інспектора Ленінградської духовної академії і семінарії, одночасно – особистим секретарем митрополита Ленінградського і Новгородського Никодима і класним наставником першого класу семінарії.

12 вересня 1971 ієромонах Кирило був зведений в сан архімандрита. У 1971-1974 роках він був представником Московського патріархату при Всесвітній раді церков у Женеві.

У 1974-1984 роках – ректор Ленінградської духовної академії і семінарії, доцент кафедри патрології Ленінградської духовної академії.

У 1975-1998 роках архімандрит Кирило входив до Центрального комітету і виконкому Всесвітньої Ради Церков.

14 березня 1976 року він був зведений в сан єпископа Виборзького, 2 вересня 1977 року – в сан архієпископа.

Був заступником Патріаршого екзарха Західної Європи (1976-1978), членом комісії Священного Синоду з питань християнської єдності (1976-1984), керуючим Патріаршими парафіями у Фінляндії (1978-1984), заступником голови філії Відділу зовнішніх церковних зв'язків у місті Ленінграді (1978-1984).

26 грудня 1984 року він був призначений архієпископом Смоленським і Вяземським.

З 1986 року архієпископ Кирило був керуючим парафіями в Калінінградській області.

З 1988 року-архієпископ Смоленський і Калінінградський.

У 1989-2009 роках був головою Відділу зовнішніх церковних зносин (з 2000 року – Відділ зовнішніх церковних зв'язків), постійним членом Священного Синоду. Як голова відділу брав участь у роботі з підготовки законів «про свободу віросповідань» (1990), «Про свободу совісті та про релігійні об'єднання» (1997).

Був керуючим православним угорським благочинням (1989-1996), тимчасово керуючим Гаазько-нідерландською єпархією (1990-1991), тимчасово керуючим Корсунською єпархією (1990-1993).

25 лютого 1991 возведений у сан митрополита.

У 1993 році митрополит Кирило став ініціатором створення Всесвітнього російського народного собору (ВРНС), був співголовою, з 1995 року – заступником глави ВРНС.

У 1994-2002 роках – член Громадської ради з відродження храму Христа Спасителя, в 1994-1996 роках-член Ради із зовнішньої політики Міністерства закордонних справ Росії.

У 1995 – 2009 роках-член Ради по взаємодії з релігійними об'єднаннями при президенті РФ.

6 грудня 2008 року, на наступний день після смерті Патріарха Алексія II, на засіданні Священного Синоду митрополит Кирило був обраний Патріаршим місцеблюстителем.

27 січня 2009 року Помісний собор Руської Православної церкви обрав митрополита Кирила Патріархом Московським і всієї Русі.

1 лютого 2009 року в Храмі Христа Спасителя відбулася інтронізація Патріарха Московського і всієї Русі Кирила.

Патріарх Кирило-автор ряду книг і численних публікацій.

Почесний член багатьох російських і іноземних академій, почесний професор і доктор ряду університетів.

У складі офіційних делегацій він відвідав всі Помісні Православні церкви, в тому числі, супроводжував Патріарха Пимена і Патріарха Алексія II в їх поїздках за кордон. Брав участь у контактах з церквами багатьох країн світу, брав участь у роботі міжхристиянських організацій.

12 лютого 2016 року Патріарх Кирил повів першу в історії зустріч з Папою Римським.

Він став першим первосвятителем, який відвідав Антарктиду.

Патріарх Кирил удостоєний орденів Російської православної церкви: Святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня; Святителя Алексія, митрополита Московського II ступеня; Святого благовірного князя Данила Московського I ступеня; Преподобного Сергія Радонезького I і II ступеня; Святителя Інокентія, митрополита Московського II ступеня, а також орденами Помісних Православних Церков та інших релігійних організацій і християнських конфесій.

Патріарх Кирил був відзначений радянськими і російськими державними нагородами – орденом Дружби народів (1988), орденом Дружби (1995), орденами «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2000), II ступеня (2006) і I ступеня (2016), орденом Олександра Невського (2011).

Має державні нагороди іноземних держав.

Патріарх Кирил також удостоєний численних нагород і премій громадських організацій.

У 2020 році російським біографічним інститутом він був названий людиною десятиліття (2010-2020) в номінації «релігійні діячі».