Патріарший екзарх Африки звершив богослужіння в храмі Східної пустелі Єгипту

Триває паломницька поїздка делегації чернецтва Російської Православної Церкви до християнських святинь Єгипту. Делегацію очолює Патріарший екзарх Африки митрополит Зарайський Костянтин, і її мета — зміцнення зв'язків і розвиток діалогу між Російською Православною і коптською церквами. Візит проходить з благословення Патріарха Московського Кирила і на запрошення коптського Патріарха Тавадроса II.

10 листопада 2024 року митрополит Костянтин звершив Божественну літургію в монастирі преподобного Павла Фівейського в Східній пустелі Єгипту, недалеко від Червоного моря. Богослужіння відбулося в храмі преподобного Марка Подвижника, який побудований в печері, де колись розташовувалася келія цього святого. На Літургії були присутні представники делегації та віруючі з парафії Руської Православної Церкви в Хургаді.

Того ж дня в Каїрі вікарій Патріаршого екзархату Африки єпископ Луховицький Євфимій звершив Божественну літургію в храмі преподобного Сергія Радонезького, співслужив йому настоятель єгипетських парафій Патріаршого екзархату, протоієрей Алексій Машков. На богослужінні молилися православні віруючі, що живуть в столиці Єгипту.

Монастир Святого Павла Фівейського, розташований в Аравійській пустелі недалеко від Червоного моря, є значущою святинею для коптських християн. Монастир був побудований в V столітті на місці печери, де в IV столітті подвизався Святий Павло Фівейський. Він прожив у пустелі 91 рік, невпинно молячись Богу вдень і вночі і харчуючись фініками та хлібом, які приносив йому ворон. Незадовго до смерті Павла відбулася його зустріч зі Святим Антонієм - засновником чернецтва. Антоній залишався з Павлом аж до смерті останнього і поховав відлюдника. Згідно з житієм, Святий Павло помер під час молитви, стоячи на колінах. У коптській Церкві шанування святого Павла широко поширене, а його зустріч зі Святим Антонієм — популярний сюжет коптського іконопису. Павла Фівейського часто зображуються з пальмовим деревом, вороном, двома левами — за легендою, вони вирили могилу святого.