Заметільний дзвін реконструювали в храмі Сибірського містечка

Заметільний дзвін реконструювали дзвонарі Сибірського центру дзвонового мистецтва в храмі Новомучеників і сповідників Церкви Руської, що розташований в мікрорайоні Ложок міста Іскітіма.
Сибірський центр дзвонарського мистецтва був заснований в Новосибірську в 1997 році, як школа дзвонарів. І ось уже 25 років працює за кількома напрямками діяльності: у школі дзвонарів готують церковних дзвонарів, технічний відділ, що займається облаштовуванням дзвіниць по всій області. Крім того, додалося лиття дзвонів, виготовлення тренажерів дзвону, поклінних хрестів. В тому числі, в Іскітімском районі стоять кілька хрестів з цього Центру.
Одне з найголовніших напрямків діяльності Центру — наука. В тому числі, подія, яка відбувалася нещодавно в ложківському храмі, — яскравий приклад наукового дослідження — реконструкція заметільного дзвону, який колись допомагав подорожнім в негоду не збитися зі шляху або знайти вірну дорогу до храму.
Цей вид дзвону був введений в Російській імперії в 1851 році, за часів царювання імператора Миколи Павловича. Є архівні хроніки і докази того, як неодноразово хуртовинний дзвін рятував людей від вірної загибелі.
Так, в лютому 1912 року томські судді і прокурор вирушили в Каїнськ (нині Куйбишев), але потрапили в заметіль і заблукали. Як писали потім в газетах, вони провели в заметах шістнадцять годин, поки не почули дзвін Кам'яного Спаського собору. Вони вирішили піти на звук і вийшли на вірну дорогу.
Однак у 1918 році, згідно з декретом Ради Народних Комісарів, дзвін під час хуртовини був заборонений.
Але через сто років він відроджується, і наше місто в цьому бере участь. "До нас, до нас, до нас!"- кличе найбільший дзвін-Благовіст-на ложківській дзвіниці.
Керує дзвонами Олександр Русаков із села Старий Іскітім. Одного разу, забравшись на дзвіницю разом з дітлахами, відчув щось незрозуміле. Каже:»зачепило, ось і став дзвонарем". Олександр-Учасник спецоперації на Донбасі, двічі був «за стрічкою». Медаль Жукова на грудях — нагорода за те, що вивів хлопців з-під обстрілу.
- Я коли дзвоню,-розповідає дзвонар — герой, - так поминаю загиблих хлопців і передаю привіт нині живуть і воюючим моїм товаришам на Україні.
За матеріалами iskitim-gazeta.ru