Святитель Митрофан, Патріарх Константинопольський, був сучасником святого Костянтина Великого (306-337). Батько його, Дометій, був рідним братом римського імператора Проба (276-282). Зрозумівши хибність язичницької релігії, Дометій увірував у Христа. Під час жорстоких переслідувань християн в Римі Святий Дометій з двома своїми синами, Пробом і Митрофаном, пішов до Візантії, де став навчатися закону Господнього у єпископа Тита (242-272), чоловіка святого життя. 
Бачачи полум'яне бажання Дометія потрудитися для Господа, єпископ Тит висвятив його на пресвітера. Після смерті Тита на єпископський престол був зведений Дометій (272-303), а потім – його сини, Проб (303-315) і в 316 році – Святий Митрофан.
Прибувши одного разу до Візантій, імператор Костянтин Великий був захоплений красою і зручним розташуванням міста. Побачивши святість життя і мудрість святого Митрофана, імператор взяв його з собою в Рим. Незабаром Костянтин Великий переніс столицю з Риму до Візантій і перевів туди святителя Митрофана. 
У 325 році для скинення єресі Арія в Нікеї зібрався I Вселенський Собор. Костянтин Великий ісходатайствовал у святих отців Собору для святителя Митрофана титул Патріарха. Таким чином, святитель став першим патріархом Константинопольським. 
Сам святитель Митрофан, глибокий старець, не міг бути присутнім на соборі, а послав замість себе хорепископа (вікарія) Олександра. Після закінчення собору імператор разом з отцями собору відвідав хворого Патріарха. На прохання імператора святитель вказав собі гідного наступника-єпископа Олександра, передбачивши, що після Олександра на патріарший престол буде зведений Павло (в той час читець), а Патріарху Олександрійському Олександру передбачив, що його наступником буде архідиякон Афанасій.
Святитель Митрофан мирно преставився до Бога в 326 році, у віці 117 років. Мощі його покояться в Константинополі, в храмі, спорудженому в його пам'ять.