Преподобний Корнилій Комельський походив з боярського роду Крюкових. Його брат Лукіан служив при Московському великокнязівському дворі. Коли Лукіан, досягнувши похилого віку, вирішив піти в монастир преподобного Кирила Білозерського, за ним пішов і Корнилій, з раннього віку прагнув до відлюдницького життя. Прийнявши постриг, юний Корнилій почав свої чернечі подвиги з важкого послуху - в хлібні, носив важкі вериги, а в рідкісні години відпочинку займався списуванням церковних книг. Пізніше з любові до усамітнення преподобний Корнилій залишив Білозерську обитель, відвідав Ростов. У Новгороді святитель Геннадій (пам'ять 4 грудня) намагався утримати його при собі, але подвижник оселився в пустельному місці недалеко від Новгорода.
Коли і тут його стали відвідувати люди, які прагнули до чернечого житія, він перейшов в Тверську Савватієву пустинь, а пізніше, в 1497 році, оселився в Комельском лісі, неподалік від Вологди, де влаштував собі келію. До місця подвигів преподобного Корнилія стали збиратися ченці, і він в 1501 році побудував на цьому місці дерев'яний храм на честь введення в храм Пресвятої Богородиці. У тому ж році митрополит Симон посвятив преподобного Корнилія в сан ієромонаха. У 1512 році, коли число братії зросла, преподобний побудував кам'яний храм і написав для братії Статут, складений на основі статутів преподобних Йосипа Волоцького і Ніла Сорського. Це був третій Статут, написаний російським святим для ченців.
Преподобний Корнилій Комельський відрізнявся щедрістю до бідних, під час голоду їм був влаштований притулок для дітей на Монастирському дворі. За любов до бідних і сиріт преподобний Корнилій багато разів удостоювався благодатного бачення преподобного Антонія Великого (пам'ять 17 січня), до якого мав особливе благоговіння і спорудив на честь великого подвижника храм у своїй обителі. Строгість життя святого порушила ремствування деяких з братії, і преподобний Корнилій змушений був залишити обитель і оселитися на Сурському озері, в 70 верстах від свого монастиря. Деякий час він трудився і в Троїце-Сергієвій лаврі. За клопотанням ченців Корнілієвої обителі великий князь Василь Іванович переконував преподобного повернутися в свою обитель. Подвижник корився і, повернувшись до свого монастиря, передав настоятельство своєму учневі Лаврентію і зачинився у своїй келії.
Під час нападу татар на Вологодську землю преподобний Корнилій, оберігаючи братію, разом з ними пішов у Білозерський край. Помер преподобний у віці 82 років 19 травня 1537 року. Багато учнів преподобного Корнилія також прославилися святістю життя: преподобні Геннадій Любимоградський (пам'ять 23 січня), Кирило Новоезерський (пам'ять 4 лютого), Іродіон Ілозерський (пам'ять 28 вересня), Адріан Пошехонський (пам'ять 5 березня), Лаврентій і Касіан Комельські (пам'ять 16 травня).
Загальноцерковне святкування преподобному Корнилію (19 травня) встановлено 25 січня 1600 патріархом Іовом і собором єпископів. Житіє преподобного складено учнем його Нафанаїлом в 1589 році. Є служба і похвала святому, зберігся Статут, написаний преподобним Корнілієм.