Пресвяту Богородицю шанують в нашій Церкві вище всіх святих і навіть ангелів. Свято на честь її введення в храм входить в число 12 головних свят Православної Церкви. Цікаво, що обставини святкується події не відображені ні в одному з Євангелій, що входять в Новий Завіт. Все, що ми знаємо сьогодні, засноване на Священному переказі.
Коли Пресвятій Діві Марії виповнилося три роки, її батьки Іоаким і Анна вирішили виконати обітницю і присвятити її Богу. Вони прийшли в Єрусалимський храм. На багатьох іконах свята відображений саме цей момент: Пресвята Діва піднімається по крутих сходах храму, де її зустрічає первосвященик. Потім вона входить у Святая святих, куди мав право входити тільки первосвященик і лише один раз на рік. Наступні роки Богородиця прожила при храмі — тут вона вивчала Святе Письмо, молилася Господу і займалася рукоділлям.
Свято Введення в храм Богородиці-найпізніше серед двунадесятих. До VIII століття спогад введення Діви Марії у храм було змістом свята Різдва Богородиці, про що говорить 2-й канон Різдва Богородиці, складений преподобним Андрієм Критським (1 пісня, 2-й тропар: «Святая святих, у Святому святилищі немовля покладається воспітатіся від руки Ангелови. Вси убо вірно спразднуім в Різдві Ея»; 6-я пісня, 1-й тропар: «святу святих сущу, цнотливості батьки твої, чиста, поклади тебе в храмі Господні воспітатіся чесно і уготоватіся в матір йому»; 6-я пісня, 3-й тропар: «чую Давида, співаючи тобі: приведуться Діви у слід тобі, приведуться в храм Царьов. І з ним тебе і аз, дочко Царьову, оспівую»).
Окреме святкування Введення Богородиці в храм зароджується в VIII столітті і конкретно в Константинополі. Це свято згадується переважно у візантійських джерелах і в його богослужінні присутні піснеспіви тільки константинопольських авторів.
При цьому на ранній стадії свято ще не мало урочистого богослужіння, та й не відразу став загальновизнаним. З джерел VIII століття про свято Введення згадують лише Синайське Євангеліє 715 року і деякі (далеко не всі) Месяцеслови; також до VIII століття відносяться дві проповіді на свято Введення святителя Германа Константинопольського. Далі, в найдавнішій рукописи Статуту Великої Церкви — Патмосском списку IX століття, свято тільки позначений, але ніякі співи або читання не вказані. Таким чином, в VIII–IX століттях свято Введення Богородиці у храм тільки затверджується в річному колі богослужіння.
У X і особливо в XI столітті свято вже набуває урочисте богослужіння, предпразднство і попразднство, тобто основні риси, властиві великим святам. Про день предпразднства вже згадується в 1 — й редакції Студійського Статуту-Студійсько-Алексієвському Типіконі, тобто 20 листопада починають відзначати як предпразднство входу БОГОРОДИЦІ вже в X столітті. У той же час тривалість попразднства збільшувалася поступово: в Студійсько-Алексієвському Типіконе вказано 1 день попразднства, в Евергетидском (остання третина XI ст.) — 2 дня, а в Типіконах початку XIV століття вже призначається 3 дня попразднства. Цікаво, що у всіх студійських Типіконах про віддання свята не говориться; свято Входу Богородиці отримує день віддання (і, відповідно, 4 дні попразднства в цілому) тільки в списках Єрусалимського Статуту XIV століття.