Іноді здається, що скорботам і бідам немає кінця. «За що ж Бог так карає мене?»- дивуємося ми, забуваючи, що аж ніяк не Господь «винен» в наших стражданнях.

Фінансова криза, загроза ядерної війни, тероризм... Ми майже звикли жити в постійному страху і очікуванні нової глобальної катастрофи. Здається, що мирний час вже не настане ніколи, і з кожним днем стає тільки гірше. «Скоро кінець світу, - чується з усіх боків. - Господь карає нас за наші гріхи». І відразу хочеться поставити запитання: А чи Господь? І чи справді це покарання?

Адже, насправді, все, що стосується Бога – його дій по відношенню до створеного ним світу і людям – відноситься лише до області наших здогадок, припущень, інтуїтивного розуміння і віри. Віри в те, що Господь в першу чергу милостивий і людинолюбний. І він зовсім не прагне будь-що-будь покарати нас за будь-який проступок.

«Мені часто доводиться чути, що Господь несправедливий, - каже священик Павло Коньков, настоятель на честь ікони Божої Матері «Всецариця» в м.Рязані. - На це я завжди відповідаю: і слава Богу!

Слава Господу за те, що він несправедливий до нас. Адже якби він чинив «по справедливості», то всіх би нас давно покарав як слід за наші гріхи, які ми часто і не помічаємо навіть.

Але Господь милостивий і милосердний. А всі глобальні катаклізми, які зараз відбуваються з нами – це скоріше не «Божа кара», а наслідок наших же вчинків. Адже якщо людина завдає ударів по склу, воно рано чи пізно розіб'ється. Так і ми із завидною завзятістю «розбиваємо» наш світ, і дивуємося, що з нами починають відбуватися якісь біди. Так, Господь, швидше за все, попускає ці нещастя – для напоумлення людства. Але ми, на жаль, не хочемо бачити своєї провини, адже набагато простіше звинуватити в цьому Творця».

Уявлення про Бога як про суддю, який посилає покарання за проступки, збереглося ще з Старого Завіту. Приклади такої кари в Біблії зустрічаються постійно-вигнання Адама і Єви з раю, руйнування Содому і Гоморри і, звичайно, Всесвітній Потоп, який знищив майже всю землю.

Але Новий Завіт встановив інші взаємини людини і Творця. Христос відкрив людям Бога як джерела всеосяжної любові і милості. І, навіть посилаючи скорботи і випробування, Господь не прагне покарати нас, а лише зцілити і напоумити.

«Найближче порівняння, яке тут можна підібрати – це порівняння з лікарем, - вважає священик Павло Коньков. - Лікар часто змушений заподіювати людям біль, щоб вилікувати важку хворобу. Також І Господь попускає якимось нещастям відбуватися в нашому житті, знаючи, що, в кінцевому рахунку, вони будуть сприяти лікуванню душі. Адже якщо бути чесними, то ми і самі розуміємо - мало хто приходить до Бога в радості. Коли все в нашому житті добре, то про Господа ми часто забуваємо. І, навпаки, - в біді звертаємося до Бога. Але навіщо ж чекати поганого?»

Ще одне міркування про Боже покарання я почула недавно від своєї знайомої. "Я часом дуже злюся на дитину, - говорила вона, - і виникає іноді думка «а як би легко жилося без нього». Думка-то сама по собі страшна, погана, і я знаю, що думаючи так, роблю гріх. І тут же з'являється страх-а чи не захоче Господь за ці думки послати мені покарання і випробувати мене». Адже ми, дійсно, часто самі розуміємо наслідки наших вчинків.

Засовуючи палець в розетку, варто очікувати удару струмом. Так і ми за свої помилки часом чекаємо від Бога якоїсь кари.

Ігумен Паїсій (Савосін), насельник Іоанно-Богословського монастиря, прокоментував ці страхи так «Ну невже Господь такий мстивий і готовий з будь-якого приводу зіграти з нами злий жарт? Зовсім ні! Це біси можуть глумитися над людьми, а Бог любить людину і ніколи не зробить явне зло по відношенню до нього».

Саме про цю божественну любов нам потрібно пам'ятати, намагаючись передбачити і запобігти наслідкам своїх дій. Адже небажання заподіяти біль коханій людині, а зовсім не страх покарання утримує нас від багатьох поганих вчинків. Ця істина справедлива не тільки у відносинах між людьми, а й між людиною і Богом.

Оригинал статьи: http://portal-logos.ru/index.php/deti-i-vospitanie/chelovek-v-tserkvi/item/1647-za-chto-bog-nakazyvaet