Сьогодні в соцмережах, в звичайних розмовах, в наукових статтях ми чуємо про «інсайти». Інсайтом називають раптове осяяння, яке допомагає людині знайти рішення важливого завдання. Причому виникає воно, коли займаєшся не цим конкретним завданням, а чимось іншим. Наприклад, я часто замислююся про духовне життя..., коли виховую свою собаку. Несподівано, так?

Спробую пояснити.

Сучасні кінологи наполегливо радять вибудовувати взаємини з твариною не на страху покарання, а на довірі. В ідеалі вихованець повинен довіряти господареві в будь-якій ситуації: наприклад, злякавшись салюту або великий собаки, бігти за захистом до вас, а не в протилежну сторону. Він повинен спокійно відмовитися від гонки за білкою, якщо ви подали сигнал, що це погана ідея. Нічого не здається знайомим?

Моя собака все ще не хоче вірити, що ароматна сосиска в кущах тільки на вигляд приваблива. Її жалібний погляд, коли ми проходимо повз таких апетитних знахідок, нагадує мені про власні сумніви. Чи точно Господь хоче для мене кращого?

Пояснити причинно-наслідкові зв'язки собаці нереально, але і людина ніколи не зможе побачити світ, події в ньому так, як бачить їх Господь. Впевнена, у вас теж були ситуації, коли, наприклад, ви не отримали бажаного і спочатку подумали, що це покарання або несправедливість. А через деякий час зрозуміли, що таким чином Господь вас від чогось уберіг, направив на шлях істинний.

Коли трапляється втрата, коли руйнуються плани, ми можемо і повинні довіритися Богу і його промислу про нас. Довірчі відносини встановлюються не відразу. Іноді потрібні роки, щоб навчитися покладатися на Бога, а не діяти, підкоряючись своїм пристрастям і миттєвим бажанням. Але довіра-саме те, що чекає від нас Господь.

Программа «Частное мнение» на радио «Вера»: https://radiovera.ru/category/podcast/chastnoe-mnenie#d55c15b66cd6e6b24962d64ec4277bcd