Про жарт
Детальніше

Якщо запитати деяких зустрінутих на вулиці перехожих: "Скажіть, якими ви уявляєте православних віруючих і служителів Церкви?", то напевно багато хто скаже:»Люди ці завжди одягнені в Чорне, говорять тільки про покаяння, гріхах, пекельних муках і тому подібних скорботних речах, вони завжди серйозні, пафосні і ніколи не жартують".

Звідки у обивателів таке уявлення про Церкву і віруючих? Ну, по-перше, ми самі, що називають себе православними, чого гріха таїти, нерідко даємо їм привід, коли являємо собою приклади недоброзичливості до інакомислячим, невміння вести з ними діалог, нетерпимості, нелюбові, осуду ближніх. А по-друге, така сама природа гумору: гумор завжди занижує піднесене. Але ж Церква Христова - саме піднесене з усього, що є в нашому житті, всі уявлення про високе, небесне, про головні сенсах буття, в нашій культурі походять з християнства. Хіба можуть християни жартувати? Чи не оскверняють вони, чи не применшують тим самим велич Христа і Церкви?

Без сумніву, здатність сміятися дана людині Самим Богом. Добрий жарт часом допомагає людині вижити, ми знаємо тому чимало прикладів, про це свідчили люди, які пройшли війну, табори, що мали досвід важкої хвороби, суворих життєвих випробувань. Жарт має терапевтичний ефект: діючи як жарознижуюче на запалені почуття, знижуючи пафос ситуації, вона здатна людині, що впала у відчай і не бачить виходу з глухого кута, вказати цей вихід, дати зрозуміти, що світ широкий, а життя – набагато більше, ніж бачиться нашій уяві, загнаному в кут відчаєм, страхом, тривогою , що втратив віру в краще.

Звичайно, в жарті, як і в усьому, важливо почуття міри. Якщо жарт заподіює комусь біль, замість розрядки напруженості збільшує її, переходить в безглуздий стьоб, зло знущається над чиєюсь святинею , то вона з ліки звертається в отруту. Є хороший християнський ознака того, доброякісна чи жарт: це – вміння посміятися над самим собою, над своїми забобонами, страхами, образами, над перебільшеним зарозумілістю.Такий жарт, зверненої на самого себе, не виносять наші гріхи, перш за все – наша гординя, такий жарт для неї – як пекучий йод для запаленої ранки. Такий жарт упокорює нас, тобто протверезить, повертає нам реальне бачення світу і самих себе в цьому світі. Не дарма сказав видавець і перекладач Микита Струве: "що таке святість? Це, перш за все, смирення-плюс почуття гумору»